Чого IT-рекрутери насправді хочуть від кандидата. І що робити, коли вони самі цього не знають

Сфера ІТ вже не перший рік є професійною мрією не тільки світчерів з геть інших галузей, але й фахівців суміжних професійних сфер. Ще б пак, зарплатня, прив'язана до іноземної валюти. Можливість перегляду (а часто й підвищення) зарплати всередині однієї компанії — не треба бігати за оферами. Зрозуміла кар'єра. Цікаві проєкти. Можливість навчатися. Релокація, зрештою. Непоганий соцпакет і купа плюшок. Увага з боку ейчарів.

От про ейчарів ми поговоримо трохи докладніше, бо саме вони тримають у руках ключі від цього кандидатського раю.

ІТ довгий час був ринком кандидата. Рекрутерам доводилось благати

Останні роки, чого кривити душею, рекрутерам було непереливки: багато замовлень, багато вакансій і геть небагато кандидатів, що готові їх розглядати.

Достатньо глянути на динаміку відгуків на ІТ-вакансії на ДОУ, аби зрозуміти всю глибину цієї прірви. Та необхідність для бідолашних рекрутерів вигадувати нові шляхи, як знайти потрібного кандидата та умовити його на співбесіду з клієнтом. Бо у більшості ІТ-рекрутерів значну частину винагороди становлять саме бонуси за залучення фахівців. Себто не набігаєш, не поїси. Тож аби захопити кандидата, у хід йшло все — від хитромудрих запитів в інтернеті, бонусів рекомендантам, спаму в месенджерах до банальних благань у листуванні. 

Минулий рік трохи перевернув цей тренд. Спочатку ІТ виявилося не таким залізобетонним, як всі собі уявляли.

І у рекрутерів ситуація стала трохи інакшою — карма, як кажуть. Тепер вони отримають запити у друзі від тих самих кандидатів, які роками гордовито мовчали. І тепер їм пишуть про вакансії та умови працевлаштування,  демонструють готовність до співпраці. Можливо, у декого голова пішла обертом. 

Шукачам роботи в IT вперше доводиться вчитися адаптувати резюме під компанію. І це непросто

Враховуючи мій багаторічний досвід у ейчарі, я щиро впевнена, що найкращий рекрутинг — на партнерських засадах.  З великою часткою взаємоповаги, базовою притомністю та адекватністю з обох сторін. 

У будь-якій професійній сфері, на будь-якій посаді. 

Мені пощастило бути не лише з обох сторін процесу підбору — як фахівець з наймання і як кандидат, але й мати досвід третьої сторони — як кар'єрна консультантка.

Найбільший біль кандидата у рекрутингу — майже повністю відсутній зворотний зв'язок. У кращому разі можна отримати «автовідшивач» — відписку з сайту, що резюме проглянули і відмовили.

І жодної корисної інформації про те, що саме в резюме виявилося недоречним, недостатнім тощо. 

Наприклад, як кар'єрній консультантці мені іноді доводиться перебирати купу варіантів гіпотетичних «що пішло не так» або шукати інформацію, кому компанія відмовила останнього разу та чому. І це теж на межі шпигунства.

Тому мені дуже цікаво читати поради саме від ІТ-рекрутерів про те, що та як треба робити, аби зробити правильно. Як скласти резюме. Треба туди додавати фото або ні. Потрібно вказати адресу або країну поточного проживання? Краще описати досвід докладніше або, навпаки, дати коротенько про головне, а подробиці на інтерв'ю? Супроводжувальний лист — це потрібна штука чи його ніхто не читає?

Підписуйтеся на наші соцмережі

Бо що більше працюєш з резюме та іншими документами, то більше варіантів тримаєш у голові. І непогано б розуміти, за якими правилами грають саме у цій компанії.

Ну гаразд, з поправкою на нинішній стан речей, давайте нашу паритетність поки що зсунемо у бік рекрутера і подивимось, як це тепер виглядає або на що очікує роботодавець.

Чого від вас хочуть рекрутери в IT-компанії. Кейс, але сумний

Краєм ока надибала пост від не дуже великої IT-компанії з порадами «для створення грамотного CV».

Побачила, що скринів декілька, себто долучилися декілька експертів, вирішила подивитись, чи є щось цікаве для моїх клієнтів… 

І зависла.  

Перша порадниця рекомендує джунам писати максимально стисло:

Порада немов би логічна — не варто розвозити те, чого нема.

Але наступний порадник спростовує цей запит на лаконічність:

І починаєш міркувати, як в одному резюме поєднати розповідь тільки про стек з «якомога більше деталей про волонтерство, стажування тощо».

Добре, відкладемо, пошукаймо далі.

Але далі все як у казці — страшніше та страшніше.

Наступна порадниця змусила моє око тіпатися:

Гаразд, існує певна закономірність, наприклад, писати досвід та навчання у зворотному  порядку. Не завжди її притримуються, але, на мою думку, нічого страшного в цьому немає — подивилася дати, перегорнула сторінку або просто читаєш іншим порядком. Але оце «це може заплутати рекрутера» ввело мене у глибокий сум. 

Як почитати вакансії ІТ-рекрутерів, то простіше злітати у космос. Стільки вимог до кандидатів у ті рекрутерки, стільки треба знати, вміти та якісно робити. 

Але, як на мене, базова вимога до рекрутера — це вміння працювати з великими обсягами неформатованих даних. Щось тобі розповідають про кандидата ті, хто рекомендує його, щось ти отримуєш з резюме, щось кандидат дописує в трьох месенджерах та продовжує у телефонному інтерв'ю або голосовухах. І ти маєш все це скласти докупи, знати де що лежить і не шукати це роками. І добре, якщо пам'ятаєш з ключових компаній-конкурентів хто-де-як. І ще купу інформації, яка може не знадобитися завтра, але через пів року отой папірчик, де ти черканула чийсь телефон, буде на вагу золота.

А тут фахівець компанії не стидається повідомити, що якщо хтось подав інформацію неналежним порядком, то це все «ахрана-атмєна». Я навіть боюся уявити, що зробить з резюме або його власником рекрутер, який заплутався.

Добре-добре, око, що нервово сіпається, я підтримую рукою та продовжую читати далі поради професіоналів.

Але ж йой! Наступний скрин — і знову все шкереберть!

Тепер свіжоперероблене резюме треба повернути до первісного вигляду?

Треба покладатися на випадок? Але це схоже на «руську рулетку»: що б ти не робив, завжди  шанс зробити це неправильно!

Відповідь мала б бути у скрині, де написано, що головне — залишатися вірним собі:

І, як на мне, це найкраща порада, тому що звести докупи всі поради у щось логічне мені не вдалося, навіть коли я перечитала їх тричі. Залишилася одна невеличка проблема: за яким еталоном рекрутери будуть оцінювати мою «вірність собі», якщо вони не можуть дійти згоди за такими базовими речами, як перелік обов'язків та послідовність робочих місць.

Ось тоді у мене народилася гіпотеза. Навіть дві. 

Перша — що в компанії все настільки неструктуроване, що ніхто не знає, як правильно, і шлях резюме по рекрутерах нагадує вальс на мінному полі.

Або, навпаки, це чітко запланований хаос, щоб на резюме, яке не підходить, натравити саме того рекрутера, котрому воно не підходить. Немає правильної відповіді, бо завжди буде треба знайти причину для відмови. 

Або людина з іншої професійної сфери, яка дуже хоче потрапити до сяючого системного та перспективного світу ІТ?

Або професіонал, який за цими незугарними рядками зрозуміє все про внутрішні стандарти роботи, труднощі у спілкуванні з ейчарами та інші непривабливі речі, що проглядають між рядками. Наприклад, якщо ейчари, які мають бути першими у наведенні внутрішнього порядку, демонструють таку ж злагодженість, як славнозвісний квартет Мавпочка, Осел, Козел та клишоногий Мишко, складно навіть уявити системність та злагодженість бізнес-процесів всередині компанії.

Найсумніше у цій історії те, що багато сумлінних кандидатів, пройшовши «молох» такого відбору, все життя краятимуть собі серце – а що ж було не так. 

Відповім коротенько – та все не так! 

Але не з кандидатом. І це найгірше.