Пройшовши школу Facebook та Instagram, українці та українки показали, що вони здатні на добрі справи завдяки соціальним мережам — поширення новин, висловлення власних ідей, краудфандинг.
Чи потрібна Україні власна соціальна мережа?
Розумію ключове запитання — а навіщо Україні власна соціальна мережа, коли є Facebook та Twitter? Поясню. Соцмережі вже є інструментом узвичаєння людської спільноти до життя за певними стандартами. В умовному списку цих стандартів — вільне володіння англійською мовою. Засновники соцмереж саме цього й чекають, тому сегменти соціальних мереж неанглійською мовою будуть дедалі менш популярними — так це працюватиме. Та й Google вже не так активно інвестує у розвиток пошукових алгоритмів місцевими мовами, сфокусувавшись на покращенні алгоритмів англомовного пошуку.
Тож якщо ми хочемо, щоб в уанеті домінувала українська, варто почати створювати українську соцмережу. Упевнений, у кожного та кожної є купа власних ідей щодо назви. Ось мої: «Соціальна мережа ім. Степана Бандери» (чому ні?), «Тут людно», «Друзі», «Республіка», «Сила спільнот».
Підписуйтеся на наші соцмережі
П'ять принципів, на яких можна побудувати автентичну українську соцмережу
З досвіду у Facebook ми знаємо, що коли у тебе 5000 друзів, ти втрачаєш контакт майже з усіма з них. Тому алгоритми української соціальної мережі мали б передбачати побудову невеликих спільнот на 100-200 людей, де глибина комунікації була би якісною. Краще мати 10 друзів, з якими є про що поговорити і що зробити разом, ніж 3000 фоловерів, яким до тебе нема діла.
Українську соцмережу варто було би побудувати за принципами груп. Ти зазначаєш інтереси, скажімо, футбол, пиво, політика, історія мистецтва, і алгоритми пропонують тобі відповідні групи з чатами та можливістю приватних повідомлень. Щоб зафрендитися, потрібно не лише надіслати запит іншій людині чи відповісти на її запит, а почати спілкуватись. Щойно сказані перші фрази, є взаємний інтерес до спілкування, ви опиняєтесь у списку френдів одне в одного.
Лайки певною мірою тепер не є індикатором якості посту. Мені більше подобається функція кількості переглядів. Перегляди — це ті ж лайки, але не треба тиснути на окремий символ — можна зберегти енергію власних пальців. :) Якщо у поста багато переглядів, це означає, що люди порадили цей пост одне одному.
Доречним було б створити зручні алгоритми для представлення власної біографії: професійне резюме, відео про себе, добірка фото, список захоплень та інтересів, сімейний статус. Проблема українського сегменту в Facebook була і залишається в тому, що ми там всі не дуже добре одне одного знаємо. Але будь-який досвідчений працівник HR-відділу скаже вам, що людина — це насамперед її біографія.
Представленість медіа в українській соціальній мережі. Я би радив дозволити функцію поширювати медійні матеріали (тексти, статті, фото, відео, аудіо тощо), але з обов'язковим полем для пояснення, чому ти це поширюєш. Це має бути унікальний текст на приблизно 50 слів. Можливо, це спрацює краще.
Якщо ви хочете поділитися з читачами SPEKA власним досвідом, розповісти свою історію чи опублікувати колонку на важливу для вас тему, долучайтеся. Відтепер ви можете зареєструватися на сайті SPEKA і самостійно опублікувати свій пост.
Якраз працюємо над чимось дуже схожим. Пропоную ознайомитися з нашим проєктом Pleex. www.pleex.com
Pleex — це платформа для спільнот. Pleex допомагає будь-кому створювати, будувати та розвивати спільноти за допомогою ШІ інструментів та людино-орієнтованого підходу у монетизації.