Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

«Доля всього пострадянського простору залежить від України». Інтерв'ю з засновником білоруського Парку високих технологій Валерієм Цепкалом

Роман Судольський
Роман Судольський Головний редактор SPEKA
20 липня 2022 12 хвилин читання

Валерій Цепкало – відомий білоруський політик і державний діяч. Він був послом РБ в США, творцем мінського Парку високих технологій (ПВТ) і висувався кандидатом в президенти Білорусі на виборах 2020 року. Після посилення політичних репресій виїхав за кордон і вже два роки живе в Євросоюзі

ПВТ став першим спеціальним режимом для IT-галузі на пострадянському просторі. Станом на середину 2020 року в компаніях парку працювало 80 тис. IT-спеціалістів. SPEKA поговорила з Валерієм Цепкало про стан IT в Білорусі, вплив західних санкцій на економіку РБ, а також про те, чи готові білоруські військові воювати з Україною.

Ви поїхали з Білорусі у 2020 році. Скільки людей наслідувало ваш приклад?

Від 2020 року РБ залишили приблизно пів мільйона людей. Багато білорусів після лютневих подій 2022-го залишили і Україну. 2020-го вони масово переїжджали туди, зокрема айтівці. Там були сприятливі умови роботи та оподаткування. Зараз більшість із них у Грузії. Нещодавно там ухвалили дуже добрий закон, я їх, до речі, консультував щодо підтримки ІТ-галузі. Плюс їм так простіше з дозволами, у Європі більше бюрократії.

Пів мільйона — це приблизна оцінка. Точної статистики ніхто не веде. Чимало і до РФ виїхало. Я й сам до Європи потрапив через Росію, Україну, а вже потім до Польщі та Латвії.

Як санкції впливають на економіку Білорусі?

Слід розрізняти офіційні санкції та ті, які застосовують самі західні компанії. У перші два тижні після вторгнення про вихід із російського ринку оголосили приблизно 400 компаній. Формально ніхто їх до цього не примушував, але вони все-таки вирішили піти, щоби зберегти репутацію навіть через втрату активів. Ми бачимо тренд, що репутація стає дорожчою, ніж заводи-пароходи, що залишилися у країнах-агресорах.

З Білоруссю теж ніхто не хоче мати справу, тому що чинний режим діє заразом із росією. Надає територію російським військовим, з її території здійснюється агресія. У результаті навіть якісь італійські виробники фурнітури відмовляються постачати продукцію в РБ. Хоча там навіть бренду немає як такого і про репутацію навіть не йдеться. Навряд чи можна говорити про репутацію компанії, яка виготовляє замки для дверей, але навіть вони не хочуть працювати в РБ. Це вже дається взнаки, а далі більше. Санкції не працюють як стоп-кран. Але через них паровоз економіки починає поступово пригальмовувати, і зрештою це впливатиме на загальний стан країни. Напруга зростатиме.

Українців дуже цікавить позиція білоруських військових.

Ситуація змінюється. Раніше збройні сили Білорусі сиділи на двох стільцях. З одного боку, їхнім начальником був Лукашенко, формальний головнокомандувач. А з іншого боку, вони (вихідці з радянської системи) ментально дивилися на того, у кого більше зірочок на погонах. На них це діє як удав на кролика. Вони думали, що стануть частиною другої армії світу. І, звичайно, вони були шоковані від того, що відбувається в Україні. Міф про другу армію у світі дуже швидко зруйнувався. Побачивши, як воює українська армія, білоруські військові перехотіли бути частиною російської.

Дуже сподіваюся, що коли навчать достатню кількість українських військових, можна буде повноцінно порівняти західну та російську військову промисловість. Думаю, це приблизно те саме, як на трасу «Формули-1» випустити «Ладу» та «Мазератті». Для всіх очевидно, що технологічна перевага не на боці російської зброї (якщо порівнювати з тим, що постачають в Україну західні країни). І сьогодні у білоруських військових з'являється колосальний пієтет до України. А разом із пієтетом і страх.

Міф про другу армію у світі дуже швидко зруйнувався. Побачивши, як воює українська армія, білоруські військові перехотіли бути частиною російської

Жодного інтересу влазити у це протистояння у білорусів немає і бути не може. У Росії пропаганда працює на ідею провести в Україні «денацифікацію» та «демілітаризацію» (а насправді хочуть просто відкусити частину території). А у білорусів яка мотивація? Проблеми російськомовних? Але ж ми білоруси. Територіальні претензії? Тож у нас немає з Україною спірних територій. Пропаганда не зможе назвати жодного приводу, чому білоруси мають вторгатися до України. І це серйозний фактор стримування. Не може армія воювати, не розуміючи, навіщо це потрібно, крім заповнення трун. А в Україні люди захищають свою батьківщину, будинки, землю, сім'ї.

Тобто ви не припускаєте, що з боку Білорусі можуть вторгнутися війська?

Білоруська армія як самостійна одиниця воювати не піде. Це точно. Радше просто пошлють під три чорти тих, хто віддасть такий наказ. Нікому це не потрібно і ніхто цього не хоче.

Інша річ, що зараз триває процес інтеграції збройних сил, не знаю, наскільки він глибокий. Це коли певний білоруський батальйон інкорпорують до складу російської дивізії, як, наприклад, білоруський полк Кастуся Калиновського інтегровано до ЗСУ. Якщо вони будуть інтегровані таким чином, то виконуватимуть бойові завдання. Такий сценарій я припускаю. Зрозуміло, що це будуть війська на кшталт румунських під Сталінградом — слабка ланка. Але їм не відвертітися, як і румунам не вдавалося втекти від вермахту. Розстріляють за непокору, та й годі.

Творець Парку високих технологій Валерій Цепкало Творець Парку високих технологій Валерій Цепкало

Зараз доля всього пострадянського простору залежить від України і її здібності протистояти росії. Дуже сподіваємость, що Україна зможе повернути території, які вона втратила в 2014 році. І це буде найсерйознішим чинником внутрішньополітичних змін і в росії, і в Білорусі. 

Повертаючись до економіки, з Білорусі пішли ті самі компанії, що й з росії?

Звісно. Мій знайомий автодилер у Мінську отримав листа від європейців відразу після вторгнення, що більше з нашим ринком вони не працюють. Кричи не кричи — їм байдуже. Незалежно від позиції дилера. У випадку з росією для багатьох компаній це було нелегким корпоративним рішенням. Ти відмовлявся від 2-3% свого глобального виторгу. А у випадку з РБ це якась статистична похибка у їхній звітності. Тож навіщо заради статистичної похибки бруднитись, підставлятися під удар з боку свого уряду та своїх громадян? Юристи, які моніторитимуть зміну ситуації та реагуватимуть відповідним чином, обійдуться їм дорожче, ніж просто піти з ринку Білорусі. Тут більше працює навіть не репутація бренду, як у випадку з росією, а просто небажання порозумітися.

Чи можна оцінити вплив санкцій на економіку РБ?

Думаю, він серйозний. Це видно по скорочених зарплатах у багатьох компаніях. По ресторанному та розважальному бізнесу. Айтівці масово їдуть, а вони споживали значну частку послуг. Звісно, економіка не впаде одразу, має пройти час. Ці санкції працюють на поступове виснаження економіки.

Скільки айтівців було у Білорусі та скільки виїхало?

Важко сказати. Ті, хто виїхав до Грузії та України, можуть продовжувати отримувати зарплату в Білорусі. Але це тимчасове рішення. Якщо людина не претендує на громадянство, то ніхто не морочиться.

Найбільші компанії вже пішли, той самий Wargaming. У них, здається, дві третини команди релоковані за межі Білорусі, а частину бізнесу, що залишилася в росії і РБ, продали фізособі. PandaDoc, найгучніший білоруський стартап, також повністю виїхав.

EPAM теж серйозно скорочує присутність, хоча це величезне підприємство і навряд чи воно повністю піде з РБ. Але багато співробітників переїжджають до Вільнюса та польських офісів компанії. Схожа історія з Exadel, IBA Group, які відкривають офіси у Центральній та Східній Європі, де відносно невисока вартість життя і непогана математична школа.

Скільки IT-фахівців працювало у ПВТ?

У середині 2020 року приблизно 80 тис. Не думаю, що зараз залишилося більше 50-60 тис. Але питання навіть не у кількості людей. Вийшло два різноспрямовані процеси. З країни їдуть синьйори та мідли, відбувається знекровлення ПВТ, найкращі фахівці їдуть.

А з іншого боку, дуже багато університетської молоді йде до ІТ, щоб здобути спеціальність, яка дозволить їм виїхати у майбутньому. Це викликало новий бум інтересу до ІТ-спеціальностей. Тому від'їзд кваліфікованих фахівців частково компенсується величезним бажанням молоді йти у компанії ПВТ і заробляти там шанс виїхати з країни, отримати спеціальність, що вільно конвертується.

ПВТ став першим податковим спецрежимом для ІТ на пострадянському просторі. Чи зверталися до вас по допомогу колеги з України та інших країн?

Ми були першими і стали взірцем для всіх пострадянських країн. В останні роки я консультував киргизький, узбецький та грузинський уряди.

З-поміж українців дуже цікавився нашим досвідом Василь Хмельницький. Кілька разів прилітав до нас у парк своїм літаком. Він знову звертався, коли почав створювати парк UNIT.City. Декілька разів запрошував мене виступити на КМЕФ.

Валерій Цепкало з дружиною Веронікою – білоруською ІТ-менеджеркою та політичною активісткою Валерій Цепкало з дружиною Веронікою – білоруською ІТ-менеджеркою та політичною активісткою

У 2018 році я зустрічався з Давидом Арахамією, обговорювали законодавство для ІТ-галузі. Він же й сам айтівець. Але після 2019 року українські колеги більше не зверталися.

Думаю, білоруська еміграція зробила неабиякий внесок у розвиток українського ІТ після 2020 року. Пам'ятаю, до якого готелю Києва не зайдеш, обов'язково зустрінеш білоруського айтівця. Не було адміністративних, бюрократичних бар'єрів, була приваблива податкова ситуація та невисока вартість життя. Думаю, Україна була лідером за кількістю релокованих із Білорусі ІТ-фахівців.

А що відбувається з ПВТ після 2020 року?

Основну податкову пільгу скасували. Замість 9% прибуткового податку компанії мають сплачувати 13%. Хоча обіцяли зберегти цю пільгу до 2049 року. За соцстрахом пільги поки що формально існують. Триває інерційний процес, ПВТ існує сам собою. Звісно, велика кількість офісів відмовляється від оренди.

Традиційні замовники навряд чи відмовлятимуться від контрактів у Білорусі. На Colgate у мінському EPAM працює 300-400 людей, звичайно, їх ніхто зараз не змінюватиме. А від нових контрактів компанії зазвичай відмовляються.

Якщо до 2020 року ще йшлося про те, щоб компанії структурувати у білоруській юрисдикції, то зараз про це ніхто навіть не натякає. Тому що ти не залучиш до білоруської компанії жодного долара чи євро інвестицій. Усі угоди укладають за межами РБ. Тепер говорити про білоруські стартапи взагалі неправильно. Це будуть компанії з білоруським корінням чи компанії, де працюють білоруси. Юридично це іноземні компанії.

Яким був внесок ПВТ в економіку Білорусі?

Можна оцінити лише приблизно: $3 млрд ІТ-експорту за ВВП Білорусі у $58 млрд. Тобто понад 5%. Але насправді, гадаю, ще більше. Тому що значна частина ВВП формується завдяки перепродажу російської нафти та газу. А це спотворює структуру експорту та ВВП, адже нічого цього у РБ не виробляють. Просто ти отримуєш якусь пільгу під час купівлі нафтопродуктів. Поляки, наприклад, барель нафти одержують за $100, а білоруси за $40. Зрозуміло, що завдяки цьому можна продавати вигідно, навіть без сучасного виробництва.

Щодо IT, то ця галузь була вбудована у світову економіку. Вона заснована не на наданих росією пільгах та преференціях, а на таланті та заповзятливості білорусів. Тому значення IT набагато більше, ніж частка в експортній виручці. Завтра могли сказати, що тепер ти купуєш енергоносії за світовими цінами, і тоді все, половини твого ВВП немає. А тут був потенціал для зростання та розвитку.

Окрім IT, в Білорусі не залишилося професій, які б могли давати тобі гідну зарплату і можливість виїхати за кордон

Але ІТ у Білорусі розвиватиметься за будь-яких умов. Просто тому, що у країні не залишилося професій, які б могли давати тобі гідну зарплату і можливість виїхати за кордон. Молоді люди з головою на плечах будуть гарантовано обирати для себе ІТ, бо з іншою спеціальністю вони приречені на бідність. Причому на бідність у Білорусі. Тому статистично, говорячи про кількість працевлаштованих айтівців, ринок не надто просяде. Але опосередковано постраждають інші сфери, бо йти до них ніхто не захоче. Усі тямущі люди йдуть в ІТ. З прицілом на виїзд із країни.


Інтерв'ю записане російською мовою. Почитати оригінал можна тут.

0
Прокоментувати
Інші матеріали

Мобільна лазня для ЗСУ, лист щастя для окупанта, iOS 16. Ранкова SPEKA

Юлія Даниленко 13 вересня 2022 09:39

6 секунд до сотні: у Білорусі показали перший власний спортивний електрокар

Євген Муджирі 12 вересня 2022 12:19

«Укртелеком» і війна. Інтерв'ю з директором зі стратегії та розвитку бізнесу компанії Ігорем Яремчуком

Роман Судольський 8 серпня 2022 11:12

Як зробити кожен будинок і місто розумним. Інтерв'ю із засновником i3 Engineering

Олександр Тартачний 19 липня 2022 19:15

Услід за росією. Moody's повідомив про дефолт Білорусі за зовнішнім боргом

Ольга Кротовська 15 липня 2022 11:17