Безробіття як стара відьма. Україно, до роботи!

Безробіття — це наразі головна проблема української економіки. Як я не вимірював кількість безробітних, менш ніж 50% не виходить. І цей показник тримається десь від кінця літа 2022 року. Я писав про це статті, зокрема для свого блогу. Залучав також експертів з ринку праці висловлюватися на цю тему, зокрема Ганну Вахітову з Київської школи економіки.

У чому проблема безробіття

Колись в одній зі своїх колонок я використав таку метафору, щоб описати безробіття:

Якось так я писав.

Найбільше безробіття та безробітний спосіб життя б'ють по українській молоді. Так же хочеться в цьому віці і в кінотеатр сходити подивитися чергову українську прем'єру. Так хочеться придбати собі шкіряні черевики Dr. Martens. Так хочеться дозволити собі якийсь джин-тонік, якщо вже є достатньо років для придбання алкогольних напоїв. А грошей на це немає.

Нагадую, що у США молоді люди починають офіційно працювати з 15 років, заробляючи щонайменше $500 на місяць — у ресторанах, на автозаправних станціях, на станціях ремонту автівок. Мабуть, треба і нам внести поправки у Кодекс законів про працю, щоб підлітки могли офіційно працювати з 15 років. Можливо, частково, якщо людина навчається. Можливо, повний робочий день. Всяке в житті буває.

Роботу треба шукати

Не забуваємо, що існує Державна служба зайнятості. Колись у мене був етап у житті, після декретної відпустки, коли ця служба допомогла мені знайти роботу, на якій я пропрацював майже три роки. Тому це нормально звернутися до одного з державних центрів зайнятості з проханням допомогти знайти бодай якусь роботи.

Роботу для вас замість вас ніхто не знайде. Це треба визнати найпершим чином. Ніхто не забороняє мріяти, але зараз складний етап розвитку української економіки, коли подекуди доводиться працювати не зовсім там, де вам хотілося б. Чому? Щоб прогодувати себе, свою сім'ю. Щоб сплатити податки, інвестуючи в обороноздатність України, у Збройні сили України.

Безробіття — це не лише економіка, але й психологія. Дуже важко буває переступити через себе. Попросити про допомогу. Зізнатися, що заплутався у житті. Визнати самому собі, що вже о 12-й дня ти добре мекнув і тобі потрібно лише полежати, а в банківському мобільному застосунку лишилося 1800 грн на все про все. Треба братися за голову. Витягувати себе з цієї прірви. Витягувати за допомогою родини, друзів. Справжніх друзів, а не однофляжників, бо ті лише скажуть: «Хай там що, головне — випити...».

Вакансій у Києві та в інших містах України чимало. У селах чимало сільськогосподарських робіт, адже український аграрний сектор стабільно продукує робочі місця навіть в умовах кризи, а це — чесно зароблені гроші, ще й можливість влаштуватися. У кожному селі є порожня хата, де можуть надати можливість влаштуватися за умови роботи на сільському аграрному підприємстві.

Борімося з безробіттям разом. Слава Україні!