Астрономи виявили другий пульсар — білого карлика
Астрономи виявили другий приклад пульсара — білого карлика під назвою J1912-4410, повідомляє Space.
Білі карлики утворюються, коли зірки з масою, подібною до маси Сонця, вичерпують своє ядерне паливо і їх ядра не можуть протистояти гравітаційному згортанню. Під час руйнування зіркового ядра зірка скидає свою зовнішню оболонку, яка розширюється і розсіюється, залишаючи за собою білого карлика — зірковий залишок.
Деякі білі карлики опиняються у системах, які залишаються динамічними навіть після зоряної передсмертної фази, особливо коли вони мають зірку-компаньйона. Саме таким є пульсар — білий карлик J1912-4410. Це друга система такого типу, знайдена після відкриття AR Scorpii (AR Sco) у 2016 році.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Він швидко обертається і випромінює потужні пучки електричних частинок на червону карликову зірку-компаньйона, що призводить до періодичного згасання та засвічування всієї системи.
Команда дослідників виявила J1912-4410, аналізуючи дані з різних астрономічних досліджень. Вони використали ультрашвидку камеру ULTRACAM, яка здатна зробити 500 знімків за секунду та ідеально підходить для фіксації швидких коливань світла. Астрономи знайшли пару десятків можливих кандидатів, але лише один демонстрував дуже схожі до AR Sco варіації світла, надсилаючи радіо- та рентгенівські сигнали в напрямку Землі кожні кілька секунд.
J1912-4410 розташований на відстані майже 773 світлових років від Сонячної системи. Цей білий карлик має масу, подібну до маси Сонця, але стиснуту у розмір, близький до розміру Землі. Він обертається у 300 разів швидше, ніж Земля, а лише чайна ложка його матерії важила б 15 тонн. Білі карлики втрачають тепло, коли старішають, а відносно низька температура J1912−4410 вказує на його похилий вік.
Дослідники вважають, що активність пульсарів зумовлена сильними магнітними полями, проте їм невідомо, як саме ці поля виникають. Одним із пояснень є модель, яка припускає, що в ядрі білих карликів може бути присутнє динамо, як у Землі, що створює їх магнітосферу, але у більш потужній версії.
Вивчення системи білих карликів та їх магнітосфери може допомогти підтвердити цей механізм і надати вченим нові уявлення про еволюцію зірок.