Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Куди приводять факапи: досвід співвласника української AR-студії Morphy.Vision

Макс Цимбал
Макс Цимбал CTO та співвласник студії AR-технологій Morphy.Vision
29 червня 2022 12 хвилин читання

Думаю, ми всі втомилися від історій про успішний успіх. Тому розповім, як факапи у професійній сфері привели мене до того, що я став співвласником української студії з розроблення доповненої реальності.

Низький START (до великої мети)

З AR-технологіями я познайомився задовго до того, як Instagram анонсували свої маски (кек, правильно казати «фільтри»). Все почалося з презентації ARkit під час традиційної конференції WWDC від Apple у 2017. Саме тоді я остаточно зрозумів, що цей інструмент можна буде застосовувати для будь-якого бізнесу. 

І сьогодні можна спостерігати, що у відсотковому співвідношенні набагато більше людей використовують саме AR, а не VR під час взаємодії з брендами. Як на мене, VR все ще залишається штукою для гіків — нішовим продуктом для вузькоспеціалізованих галузей та водночас розважальним інструментом для технологічно просунутих користувачів. 

Простою мовою ARkit — це бібліотека для створення AR-додатків на IOS від Apple. Гарний приклад — IKEA. Вони у своєму застосунку якраз юзають цей ARkit.

Під час навчання ми з друзями захоплювались розробкою ігор. У вільний час я вивчав С# та Unity. Універ, своєю чергою, дав мені базові знання з програмування на С++ і Java. 

Мій друг Макс класно малював, тож ми створили невелику команду: він відповідав за дизайн, я — за розробку. Ситуативно додавався хтось ще, і ми у різних складах брали участь у хакатонах. 

Факап студентських років №1, яким іноді грішу й зараз, якщо чесно: палав ідеями, проте не доводив їх до кінця. 

Перші робочі проєкти допомогли пофіксити цю проблему. Як-не-як, в тебе є замовлення з чіткими вимогами та дедлайнами. Це геть інший рівень відповідальності. 

Я брав фріланс-проєкти та розпочав практику у Volvo як iOS-розробник. Паралельно з цим створював AR/VR-застосунки в Unity. 

Якось побачив в сторізах, що одна людина шукає Unity-розробника для фільтрів/масок. Списалися у діректі, я одразу отримав ТЗ на гру і посилання на програму Spark AR Studio, яка взагалі не була схожа на Unity. Основа плюс мінус подібна, проте сутність геть відрізняється: довелося розбиратися самостійно, методом тику. 

Власне, так влітку 2019 я створив свою першу гру на Spark AR Studio. Я голову на ній зламав — проте ігровий бекграунд неабияк допоміг.

Згодом я почав ресьорчити інших гравців ринку для колаб. Так, з однією з найвідоміших українських AR-студій пропрацював близько півтора року. 

Факап №2: повністю фокусувався на пошуку замовлень, нехтуючи розвитком особистого бренду. Тобто не складав портфоліо, не промоутив створені проєкти. Та й зараз не дуже це полюбляю. Добре, що наразі в команді Morphy.Vision є люди, які компенсують це своїм професіоналізмом (привіт нашому маркетологу Насті). 

Власна студія — це IZZI (або ні)

Отже, після досвіду роботи на двох протилежних полюсах — у всесвітньо відомій корпорації та молодій українській студії — я віднайшов золоту середину. Вирішив створити власний проєкт.  

Перший, про кого я подумав, друг з універу Макс. Здавалося, ми продумали все до найменших дрібниць для нашої Wiggle.studios: айдентику бренду, маркетингову стратегію, портфоліо тощо. Як в давні часи: він малює, я програмую, навіть додатково знайшли 3D-ника. 

Створили нашу першу гру Armwrestling за мотивами армреслінгу. Щоб змагатись, треба було моргати. До речі, це був перший власний проєкт, який я довів до кінця! Досі пам'ятаю приємні відчуття від відео людей, які грали в Armwrestling. 

У результаті гра отримала купу позитивного фідбеку і ми запакували її у портфоліо. Запустили соцмережі. Але впродовж двох місяців не отримали жодного клієнта. Ледь не на вулиці ловили за мінімальний прайс — нічого з цього не вийшло. 

Мій Wiggle 2.0 — проєкт Xinari. Паралельно з цим я фрілансив у надії, що згодом повністю перемкнусь на власний проєкт. Доволі закономірна історія для розробників. 

Я бачив його як студію, яка почне з AR-фільтрів, врахувавши помилки, допущені у Wiggle.studios. Тобто я прагнув більше фокусуватися на продажах своїх послуг, а не обкладинці проєкту. 

Ще раз запропонував Максу співпрацювати, проте це не дуже його надихнуло. Так, я самотужки почав продумувати айдентику, сценарій запуску та способи пошуку замовлень. До речі, назва Xinari завдячує своїм існуванням моєму захопленню японською культурою. Я хотів об'єднати інноваційні технології й шану традиціям. І вирішив взяти маскотом білу лисичку, яка була б провідником людей у світ AR/VR.

Проте вдруге нічого не вийшло. Я стартанув на амбіціях і швидко згас вже на етапі запуску, не фіналізувавши жодної задачі. На Sketchfab шукав 3D-модель лисиці для першого ефекту, планував розвиток студії, думав щодо побудови команди — місяць поневірянь та пошуку, в який я занадто занурився. 

Отже, мій факап №3: недооцінював можливості команди — здавалось, що удвох з напарником або власними зусиллями зможу запустити та успішно просувати власний бізнес (хаха). Як згодом виявилось, ми не створили ефективну маркетинг-стратегію. Нам просто подобалось штормити над ідеями. 

Так завжди: коли починаєш, у голові все легко та просто. Але кропітка, рутинна робота з побудови власного проєкту — це завжди масштабно та глобально. Я зрозумів, що хочу робити те, на чому добре знаюся: створювати AR-ефекти, а не вирізати годину замість кількох хвилин картинку в Photoshop (робота з графічними редакторами — то мій криптоніт). 

Обнулитись, щоб досягти ZEN (тобто стати співвласником перспективної AR-студії)

Після Xinari я далі працював на різних проєктах, фрілансив. 

Після другої спроби запуску власного проєкту зрозумів: не хотілося залишатися в тіні. Мені завжди подобалось спілкуватись з новими людьми — і замовниками, і у тих самих подорожах. 

Але вже зовсім не було бажання відстоювати правки, пояснювати технічні моменти простою мовою та інше. Здавалося, я виріс з цього і був готовий до якісно нового етапу. 

І тут, у грудні 2021, моя подруга Маша натякнула, що вони шукають розробника в команду Morphy.Vision. Паралельно з цим мені скинули вакансію в Snapchat. Тож я одразу подав портфоліо і туди, і туди. 

З одного боку,  Snapchat міг би дати мені стабільний прибуток та роботу у великій компанії як штатного працівника. Своєю чергою Morphу.Vision — це авантюрна штука, яка мені подобалась більше та очевидно мала кращі перспективи. 

Вирішилося питання просто. Коли я познайомився з командою Morphу, ми легко знайшли точки дотику, спільні інтереси, спілкування з перших хвилин йшло гладко. Водночас з цим, у Snap мене не взяли через оверкваліфікованість. Чесно кажучи, раніше чув, та вперше з таким стикнувся на власному досвіді. 

Тож я стартанув з ще маленькими, проте приголомшливо потенційними Morphy.Vision. Ми ще не знали, чи спрацюємося. І склали документ на кшталт договору, за яким ми будь-якої миті можемо припинити співпрацю і полюбовно розійтися. А ще домовились, що після досягнення певного доходу зробимо рев'ю за результатами роботи. 

Ані того, ні іншого не сталося. Усе настільки плавно пішло, що ми вже не вбачали в тому сенсу. Я поповнив склад команди не лише як розробник, а також співвласник. Парадокс, проте десь за тиждень до 24-го лютого почали активно приходити проєкти. 

Весь дохід йшов на зарплатню команді разом з нами — як членами команди, а не співвласникам. Фінансову подушку, яка була складена до війни, ми задонатили  в український благодійний фонд Rescue Now. На той момент ніхто з нас не думав про найближчі роки або навіть місяці — відчували потребу бути максимально корисними тут і зараз. 

Зараз Morphу.Vision розкидана по Україні і Європі, хоч й збирались розширюватися і мали великі плани на 2022. Працюємо та ведемо клієнтів зараз хто де є, навіть в дорозі. Єдине, що було і залишається у пріоритеті — зберегти й допомогти команді. 

Щодо ринку AR в Україні, не рідко чую, що він або не сформований, або слабкий. Скажу за власним досвідом: розвиток доповненої реальності в нашій країні доволі потужний. Згадати лише кейси "Pepsi", "Монобанк", "Сільпо" тощо. 

Зараз це все, ясна річ, набагато складніше. Як мінімум, наразі немає таких бюджетів, як до 24 лютого. Сьогодні вся робота більш заточена на волонтерських засадах, бо про Україну треба поширювати якомога більше інформації. Кейси можуть бути стильові та професійні, але орієнтовані на тему війни. 

А от західний ринок не змінився кардинально. Помічаю, що іноземні компанії більш охоче співпрацюють з українськими студіями, ніж це було раніше. Це також стосується й нашої команди. 

Наприклад, один із наших клієнтів надав перевагу саме нам, аби підтримати Україну. Але ми сказали, що нам не треба просто так, ні за що, донатити гроші — краще дайте роботу. 

Мене тішить, що AR-проєкти вже не сприймаються як виключно «масочки» в Instagram. І у нас, і на Заході. Це стає більш серйозним бізнесом з конкретними попитом, маркетинговими процесами та розумінням, як співпрацювати з замовниками. 

Через кілька спроб відкрити власну студію, саме Morphу.Vision дає мені відчуття «свого» проєкту. В мене є наснага розвивати і розширяти студію, виводити на якісно новий рівень. Я розумію, що тут важлива особиста відповідальність: скільки я вкладаю, стільки й отримую. 

Ще мені подобається, що погляди команди на майбутнє проєкту збігаються. Тобто ми не хочемо бути студією, яка весь час робить виключно маски та ефекти, а хочемо розвиватися в різних напрямках: NFT, Metaverse, digital clothing тощо. І, гадаю, у майбутньому створимо власний продукт — коли міцно будемо триматися на ногах та матимемо певний обіг грошей, щоб інвестувати у research & development та відкривати нові напрямки роботи типу розроблення ігор на VR, мобільного AR та подібного.

До речі, факап №5, який я до сьогодні намагаюсь пофіксити: тайм-менеджмент. Все, що стосуються проджект-менеджменту, пригнічує. Перетащити в таскменеджері задачу у «Зроблено» — це не закінчити таск, коли все супер та працює. Відчуття, що такі дії не мають сенсу. На мою думку, це проблема багатьох кодерів. 

А ще взаємодія у команді. Не прийшов на мітинг — забрав час в команди. Тому я й намагаюсь виховувати у собі особисту відповідальність. 

Fuckups are the new norma?

Як виявилося, шлях до «свого» не може бути коротким або позбавлений головняків. Проте якщо адекватно ставитись до своїх помилок та фіксити їх на кожному з етапів, бажане може очікувати на наступному повороті. 

Наша студія Morphy.Vision — наразі найголовніша точка у моїй професійній подорожі. Не можу сказати, що на сьогодні немає проблем та факапів, ні — вони продовжуються. Але коли ти робиш свою улюблену справу, готовий з ними боротися та йти вперед. 

Коли я став співзасновником AR-студії, зрозумів, наскільки важливо знайти баланс між бюрократією та процесами. Не все дається так просто, як хотілося б. Все ще доводиться йти на компроміси між тим, що зробити легко й тим, що потрібно. І працювати над командопобудовою: ми всі не ідеальні, проте насправді це може бути нашою суперсилою.  

Пишаюся кожним проєктом з нашого портфоліо. Зацініть, які круті кейси зробили для наших клієнтів.

Усіх зацікавлених у створенні нових, чекаємо за адресою: hello@morphy.vision

І наостанок: fuckups are the new norma. Не бійтесь помилятись, щоб досягати бажаного!

Якщо ви хочете поділитися з читачами SPEKA власним досвідом, розповісти свою історію чи опублікувати колонку на важливу для вас тему, долучайтеся. Відтепер ви можете зареєструватися на сайті SPEKA і самостійно опублікувати свій пост.
0
Прокоментувати
Інші матеріали

На перетині медіа та технологій: як працюють цифрові голограми

Western Digital 5 серпня 2022 19:09

VR, онлайн-сервіси та NFT: як технології рятують культуру під час війни

Наталія Миронова 20 липня 2022 17:08

Майбутнє настало: гендиректор Mojo Vision протестував контактні лінзи з доповненою реальністю

Наталія Миронова 1 липня 2022 14:15

Snap анонсував AR-окуляри, якими можна керувати «силою думки»

Тетяна Новак 24 березня 2022 19:10

Українська студія FFFACE.ME та Anex презентували перший у світі дитячий візок з доповненою реальністю

Дарина Куденко 27 січня 2022 14:15