Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс! Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Апологія срача: у чому користь сварок у соцмережах

Владислав Миронович
Владислав Миронович SPEKA, журналіст
14 грудня 2022 5 хвилин читання

Українські срачі у соціальних мережах часто іронічно називають то національною забавою, то національним видом спорту, то ще якось уїдливо. Лейтмотивом цього є негативне ставлення до них, а також бідкання, що, мовляв, українці знову пересварилися на рівному місці. Але чи дійсно інтернет-срачі є таким негативним явищем? Психолог Віталій Жданов вважає, що в них є й чимало корисного. Подаємо текст його допису у Facebook. 

Чому виникають срачі у соцмережах

Звісно, супер, коли люди можуть вирішувати протиріччя без жбурляння одне в одного гнівом. Отак сісти за один стіл та спокійно обміркувати розходження поглядів. Влаштувати файний диспут чи змагання в риториці як у найкращих лондонських клубах чи як давньогрецькі в судах оратори. Але ми не такі.

В нас це все відбувається у формі срача.

На те баловані культурою люди кривляться, як гастросноб на біляш: можна ж чемно й красиво. А люди тривожні лякаються, бо для них кожен конфлікт — зрада й апокаліпсис: давайте жити дружно. Їх можна зрозуміти, та все ж срачів нам не позбутися — це невід'ємний феномен нашого суспільного процесу, й для початку краще його визнати.

Потім варто визнати, що самі по собі срачі корисні, але не дуже. Срач просто заради срача — це хіба кудись свою злити злість. Що теж непогано, та головна користь срача не в цьому. Треба дивитися глибше.

Срач — це лише наслідок. Він проявляє те протиріччя, яке виникає в будь-якій складній системі, яким є суспільство. Коли протиріччя наростає, воно переходить в конфлікт. І добре, щоб цей конфлікт був явним.

Бо якщо його уникати, всіляко закривати на нього очі та відволікатись, він зрештою дозріває стадії конфлікту нерозв'язного. Тоді система або втрачає зв'язок із навколишнім середовищем, або взагалі руйнується. Бо напруження від протиріччя завжди йде або за межі системи — конфлікт із зовнішнім світом, або у конфлікт внутрішній. І якщо другий не розв'язується синтезом (коли система виходить на новий рівень), система руйнується.

Наприклад, країна, яка не виносить протиріччя всередині себе, може об'єднати громадян проти решти світу. Або проходить громадянську війну. Як це було з тією ж Російською імперією сто років тому.

Так само сім'я може направити свої протиріччя, об'єднавшись у неприйнятті решти суспільства. Як сектанти якісь. Чи подружжя конспірологів. Чи антисоціальні, тьфу, елементи. Або може дочекатися катастрофічного виплеску й розлучитися.

Хоча могли б ці протиріччя виплескувати в тих самих сварках. Принаймні не ховали б конфлікт від себе — не чекали, коли той дійде термінальної стадії. Бо вже саме усвідомлення розходжень дозволяє їх згодом перевести в якесь креативне рішення. Якщо один дуже любить котлети, а інший — затятий вегетаріанець, то так і виникають веганські котлети. Які бувають досить смачні.

Яка користь від українських срачів в інтернеті

Український срач допомагає внутрішньому протиріччю проявитися на ранній стадії. І це вже супер порівняно з варіантом, якби воно ще довго не проявлялося. А що цей прояв отримує форму срача, схоже, його учасники до іншої не готові.

Так завжди буває, коли хтось приймає тільки свою точку зору. Що ж, категорічність та максималізм притаманні підлітковому віку, і в них молоді люди вкладають багато енергії. Найгірше, що з цим можна зробити, — критикувати й засуджувати. Найкраще — показати, як можна сперечатися інакше. Бажано власним прикладом.

А що срачі лякають перспективою безповоротної руїни, то варто подивитися — від срачів поки ще ніхто не вмирав. Так, це нагадує жах малої дитини, що вперше спостерігає агресивну сварку батьків, та все ж зараз ми вже досить дорослі. Люди сваряться, сваряться голосно та енергійно, але згодом вщухають і повертаються до своїх справ. Українці ж іще нароблять гігабайти мемів.

А ось коли якась сторона не висловлена, тоді дійсно починаються масові вбивства — що ми можемо спостерігати в західних країнах із «культурою відміни», коли озлоблені зграї нападають на інакомислячих. А потім дивуються, чому якийсь чувак розстріляв купу людей. Ось це точно лажа.

Тому нехай срачуються чорноброві, так точно є шанс дожити до чемних дискусій.

0
Прокоментувати
Інші матеріали

Чарівник оживлення зображень: чим займається моушн-дизайнер і чому це важливо для реклами застосунків

Yuliya Nogovitsyna 13 годин тому

Транскордонні платежі, вбудовані фінанси та нова регуляторка: головні тренди українського фінтеху в 2023-му

Maksym Boronenko 27 січня 2023 17:55

Штучний інтелект та крипто: бурхлива суміш майбутнього

Anatolii Shynkarov 27 січня 2023 15:45

Гандури та абаї: як українські жінки завойовують IT-ринок Саудівської Аравії

Владислав Миронович 27 січня 2023 11:00

У Німеччині судяться з Twitter через ігнорування антисемітських публікацій

Руслан Сорока 26 січня 2023 18:39