Апгрейдити чи міняти? Що відбувається з пенсійною системою і як це впливає на майбутнє працюючих українців

Першу державну пенсійну систему людство створило якихось 150 років тому. Але якщо у розвинутих західних країнах вона суттєво еволюціонувала, то в Україні давно потребує оновлення, що підтверджують самі урядовці. Чи підлягає система апгрейду? Чи варто її змінювати, повторюючи шлях країн ЄС 20-40-річної давнини? Або ж потрібні кардинальні зміни, і, якщо так, які саме?

Як працює пенсійна система України?

Роботу пенсійної системи в Україні, на мій погляд, можна порівняти з використанням допотопного комп’ютера або принаймні застарілої операційної системи. Уявіть, ви прийшли на роботу, а на робочому місці замість сучасного лептопа пристрій, якому вже кілька десятків років, а за увімкненні вас зустрічає інтерфейс системи MS DOS. І хоча системний адміністратор з останніх сил намагається підтримувати працездатність такого ПК, чи буде продуктивною ваша робота?

Українська система обов’язкового державного соціального страхування сьогодні працює лише за солідарним принципом. Тобто усі офіційні працівники сплачують єдиний соціальний внесок (ЄСВ), який іде у «загальний казан» — на наповнення Державного пенсійного фонду країни. Ці кошти регулярно йдуть на виплати застрахованим особам: понад 85% виділяють на пенсії, решта — на лікарняні, допомогу безробітним тощо.

Отже, соціальні податки, які сплачують працівники, одразу розподіляються між усіма пенсіонерами країни. Жодного процесу накопичення та примноження для майбутніх виплат працюючим громадянам солідарна система не передбачає. І цих коштів уже недостатньо для забезпечення гідного рівня життя сьогоднішніх пенсіонерів.

За умови збереження суто солідарного принципу сьогоднішнє економічно активне покоління має лише обіцянку від держави, що у власній старості воно отримає свою пенсію за рахунок таких самих внесків, які сплачуватиме наступне покоління українців. Саме так: ми сплачуємо внески в обмін на «обіцянку», або ж суспільну угоду, коректність назви не змінює суті явища. Ось тільки можливостей для виконання такої обіцянки стає дедалі менше.

Чому солідарна пенсійна система неефективна?

Відповідь дуже проста: через сучасну соціально-демографічну та макроекономічну ситуацію. Про неможливість забезпечити гідними пенсіями сьогоднішніх «молодих дорослих» було відомо і до 24 лютого 2022 року, а зараз ситуація максимально загострилася. Основні проблеми мають таку природу.

1. Демографічна криза, посилена війною

По-перше, Україна довгі роки перебувала у демографічній ямі: знижувалася народжуваність, збільшувалася трудова еміграція. Сьогодні війна ще більше поглиблює проблему скорочення населення. З плином часу людей працездатного віку стає менше, а похилого — дедалі більше. Через це фінансова база солідарного забезпечення постійно зменшується. У 2021 році на кожних 100 пенсіонерів припадало лише 110 працівників — платників єдиного соціального внеску (ЄСВ), які їх «утримували».

Підписуйтеся на наші соцмережі

З початком повномасштабного вторгнення ситуація критично погіршується. Так, із 7,9 млн українських біженців 4,8 млн отримали тимчасовий прихисток в Європі. 71% тих, хто покинув Україну через війну, люди найактивнішого віку: 30-49 років. Вищу або незакінчену вищу освіту мають 83%, 14% є підприємцями, ще 14% — керівниками підприємств чи підрозділів. Також 30% біженців є висококваліфікованими фахівцями. Ба більше: з України виїхали жінки з дітьми та підлітками, і ймовірність повернення на батьківщину юного покоління, що здобуває освіту в Європі та буде адаптуватися до тамтешніх реалій, під великим питанням.

Проблему не приховують і керівники держави. «Україна вже багато років має проблему з наповненням Пенсійного фонду, — повідомляв на засіданні уряду прем’єр-міністр України Денис Шмигаль. — Працездатного населення стає менше, кількість пенсіонерів збільшується. Війна зробила ситуацію критичною».

Якщо відтік населення через тимчасову міграцію до ЄС ще може бути розглянутий як зворотний, хоча б за оптимістичного сценарію, то маємо визнати й незворотні втрати цієї війни. Це загиблі, скалічені, примусово вивезені в рф та зниклі безвісти українці — як військові, так і цивільні. Наразі неможливо спрогнозувати масштаб, але те, що ці втрати є надзвичайно важкими, можна стверджувати однозначно.

2. Загальна економічна ситуація, що не сприяє зростанню «пенсійної бази»

Ураховуючи демографічну ситуацію, з кожним роком дедалі менше українців платять ЄСВ, який є джерелом для наповнення Пенсійного фонду України (ПФУ). Співвідношення числа платників єдиного внеску до економічно активного населення у 2021-му, за даними ПФУ, становило приблизно 70%. Покращення ситуації найближчими роками аналітики не очікують.

Навіть більше, у цього чинника є не лише демографічна складова, а й суто економічна. По-перше, багато українців в умовах конкурентного ринку праці, високого податкового тиску та недовіри до державного соціального забезпечення готові працювати неофіційно. По-друге, в умовах війни очікувано не вистачає об’єктивних передумов для економічного зростання, і, на жаль, не створено фіскальних стимулів, щоб підтримати бізнес та громадян, до регулярних витрат яких додалися допомога ЗСУ та постраждалим співвітчизникам. З огляду на різке скорочення доходів, чимало приватних підприємців змушені відмовлятися від сплати ЄСВ за себе або своїх працівників (оскільки наразі законодавчо передбачена така можливість), у кращому разі сплачують його у мінімальному розмірі.

Варто згадати, що у довоєнний період була спроба виправити ситуацію за рахунок податкових важелів, держава ще у 2016 році знизила ставку ЄСВ з 34,7 до 22% та одночасно підняла рівень податку на доходи фізосіб (ПДФО) з 15 до 18%. Таким чином, загальний податковий тиск на бізнес знизився, що мало його стимулювати виходити з «тіні». І обсяг сплаченого ЄСВ з 2016 по 2021 рік дійсно збільшився більше ніж у 2,5 раза. До того ж надходження від єдиного внеску зростали завдяки щорічному підвищенню середньої зарплати в Україні. На жаль, повномасштабна війна змінює цей тренд.

3. Інфляційний та валютний тиск на поточний рівень пенсій

Щоб частково компенсувати зростання споживчих цін та комунальних послуг, держава періодично індексує пенсії та проводить адресні доплати. Але рівень цієї допомоги суттєво відстає від швидкості знецінення грошей, і цей тренд загострився під час війни. Ставка індексації пенсії у 2022 році становила 14%, а у березні 2023-го виплати підвищили вже на 20%, хоча й не усім категоріям отримувачів. Водночас базова інфляція торік сягнула 26,6%: за даними Trading Economics, у 2022-му Україна увійшла у список 20 «лідерів» за цим показником. Ціни на харчі на споживчому ринку за рік зросли ще більше — на 34,4%.

Через девальвацію, спричинену війною, середня пенсія у січні 2023 року порівняно з січнем 2022-го упала на 19% — зі $142 до $115, якщо брати до уваги ринковий валютний курс. Врешті стрімка інфляція та девальвація, які посилилися під час війни, легко з’їдають і без того мізерні пенсійні виплати більшості громадян та провокують зростання невдоволеністю та недовірою до системи пенсійного забезпечення України. А отже, охочих сплачувати ЄСВ очікувано ставатиме менше.

4. Неефективні спроби держави апргрейдити солідарний механізм.

Останніми роками стають жорсткішими вимоги, за яких літня людина може претендувати на фінансове забезпечення від держави. У 2017 році уряд запровадив так званий гнучкий пенсійний коридор. Він визначає, що отримати пенсію можна в разі одночасного виконання двох умов: досягнення мінімального пенсійного віку та наявності достатнього страхового стажу. При цьому щороку підвищується планка обох цих показників.

Наприклад, у 2023-му 60-річний чоловік для виходу на пенсію мусить мати 30 років стажу. А якщо його не вистачає, варіантів два:

Але фокус у тому, що пенсійний коридор не надто гнучкий. Бо поки ти надолужуєш необхідний стаж, планка його мінімального порогу знову відсувається. І якщо тобі у 60 не вистачило одного року стажу, то мусиш пропрацювати ще три роки, а не один. Це як намагатися видертися нагору ескалатором, що рухається вниз.

За статистикою, у середньому сьогоднішні 60-річні українці мають приблизно 32 роки трудового стажу. Теоретично, якби наше життя рухалося лінійно, то у більшості не було б особливих проблем продовжити кар’єру та набрати необхідний стаж. Але спочатку пандемія, а потім повномасштабна війна значно погіршили ситуацію.

Результат один: не сплачуючи внески до Пенсійного фонду, люди не збільшують свій страховий стаж. За оцінками ПФУ, серед усіх нинішніх учасників системи державного соціальне страхування у середньому 53% жінок і 65,5% чоловіків після досягнення 60 років не матимуть права на пенсію.

То що далі?

Врешті бачимо, що фінансові можливості солідарної пенсійної системи вкрай обмежені, а дефіцит бюджету Пенсійного фонду постійно збільшується. Акумульована платниками податків сума покриває дедалі менше пенсійних витрат. У 2022 році із 594,2 млрд грн загального доходу ПФУ його власні надходження становили лише 386,5 млрд грн, зокрема ЄСВ — 355,6 млрд грн. Щоб громадяни могли вчасно та повністю отримувати пенсії, діру у 35% доводиться закривати за рахунок відрахувань з державного бюджету. Під час війни, коли левова частка витрат іде на оборону, це можливо лише через фінансування від інших країн.

Вочевидь, апгрейдити суто солідарний механізм пенсійного забезпечення немає жодного сенсу. Але у 2023 році держава заявляє, що готова до апгрейду системи загалом і прагне впровадити її другу складову, яка історично працює в окремих країнах Заходу — державно-корпоративні накопичувальні пенсії.

«Реформа полягає в тому, що всі працевлаштовані українці матимуть свої пенсійні накопичувальні рахунки. Кошти йтимуть туди з трьох джерел: внесок роботодавців, внесок держави на паритетних із роботодавцем засадах та добровільні внески громадян», — пояснив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

«Ми не маємо права затягувати всі ці процеси. Після завершення бойових дій ми маємо розпочати реалізацію другого рівня накопичувальної системи, щоб люди отримували відповідні виплати як солідарної, так і накопичувальної системи», — вважає голова правління ПФУ Євген Капінус.

Чи зможе це рішення подолати наявні проблеми ринку цінних паперів, довіри до прозорості державного управління коштами та забезпечити гідну пенсію нашим громадянам у повоєнні часи — розберемося у наступному записі цього блогу.

Підписуйтеся на наші соцмережі